Зміст, форми і структура плану виховної роботи
Сучасний зміст виховання в Україні - це науково обґрунтована система загальнокультурних і національних цінностей та відповідно соціально значущих якостей особистості, що характеризують її ставлення до суспільства і держави, інших людей, природи, мистецтва, самої себе. Плануючи виховну роботу, класовод визначає цілі, форми і засоби виховання учнів, обирає оптимальні варіанти змісту, форми, структури плану роботи на навчальний рік або семестр.За змістом план має бути спрямований на формування у дітей особистісних рис громадян Української держави, розвиненої духовності, моральної, художньо-естетичної, трудової, екологічної культури; виховання шанобливого ставлення до родини; формування здорового способу життя, забезпечення фізичної досконалості школярів.Робочим планом класного керівника може бути календарний або перспективний план виховної роботи, який охоплює тижневий, місячний або річний проміжок часу і містить таку інформацію: перелік запланових заходів, терміни їх проведення, прізвища організаторів тощо.
Структура плану може включати такі розділи:
- аналіз виховної роботи за минулий рік;
- цілі та завдання виховної діяльності;
- психолого-педагогічна характеристика класу;
- основні напрями діяльності та справи класного колективу;
- індивідуальна робота з учнями;
- робота з батьками;
- вивчення стану та ефективності виховного процесу в класі.
До розділу «Аналіз виховної роботи за минулий рік»
Для визначення правильних цільових орієнтирів, пріоритетних напрямків виховної діяльності на наступний навчальний рік, обрання оптимальних форм, методів та прийомів побудови виховної роботи в розділі слід визначити досягнення і з'ясування слабких місць виховного процесу, передбачити особистісний розвиток учнів, правильне розуміння ними соціальних процесів.
Доцільно дотримуватись слідуючого:
- аналіз ефективності визначених цілей та планування виховного процесу в класі у минулому році;
- аналіз розвитку учнів класу;
- аналіз динаміки соціального розвитку учнів;
- аналіз розвитку колективу класу;
- аналіз організації виховного процесу в класі та визначення ефективності виховної роботи класовода;
- аналіз участі учнів класу у життєдіяльності навчального закладу;
- аналіз педагогічної взаємодії з батьками, батьківським активом;
- проблеми.
До розділу «Цілі та завдання виховної діяльності»
Головною метою є виховання всебічно та гармонійно розвиненої особистості, яка успішно самореалізується в соціумі як громадянин, сім'янин, професіонал. Вимоги, які висуваються до цільових орієнтирів виховної діяльності:
1) сформованість основ духовно-морального та фізичного розвитку особистості;
2) сформованість основ національних та загальнолюдських цінностей;
3) сформованість понять та уявлень про важливість праці в житті людини;
4) сформованість понять та уявлень про довкілля;
5) сформованість естетичних почуттів, уявлень і знань про прекрасне в житті і мистецтві;
6) сформованість основних понять про народ, націю, суспільство, державу.
До розділу «Психолого-педагогічна характеристика класу»
Подаються загальні відомості про клас, соціально-психологічні особливості учнів, рівень їхньої вихованості, участь у житті класу, відповідальності, особистісні риси учнів, особливості психологічного стану деяких учнів, пізнавальні особливості учнів класу.Методичним об'єднанням доцільно розробити «Орієнтовні питання для складання характеристики класу».
До розділу «Основні напрями діяльності та справи класного колективу»
Життєдіяльність класу не повинна визначатися набором випадкових, не пов'язаних між собою заходів. Слід передбачити участь вихованців у загальношкільних і класних справах, визначивши види діяльності, що якнайкраще вплинуть на розвиток особистості учнів. Вибираючи форми і способи роботи, класовод повинен віддати перевагу тим справам, які вибрані учнями та батьками під час колективного планування, при цьому передбачивши:
1) ціннісне ставлення до себе;
2) ціннісне ставлення до сім'ї, родини, людей;
3) ціннісне ставлення до праці;
4) ціннісне ставлення до природи;
5) ціннісне ставлення до культури і мистецтва;
6) ціннісне ставлення особистості до суспільства і держави.
Вчителю важливо правильно визначити терміни виконання завдань і відповідальних за підготовку та проведення заходів. Оптимальний розподіл часу і сил членів класної спільноти дасть змогу підвищити ефективність виховної діяльності.
До розділу «Індивідуальна робота з учнями»
Роботу спрямувати на створення сприятливого середовища для формування особистості учнів, забезпечення індивідуального розвитку учня. При цьому слід використати матеріали психолого-педагогічної діагностики, медичного обстеження учнів, індивідуальних характеристик, карти захоплень та інтересів учнів, батьків тощо.
До розділу «Робота з батьками»
Планом роботи передбачити наступні напрями діяльності: вивчення сімей учнів; педагогічна просвіта батьків; забезпечення участі батьків у життєдіяльності класного колективу; педагогічне керівництво діяльністю батьківської ради класу; індивідуальна робота з батьками; інформування батьків про хід і результати навчання, виховання* і розвитку учнів.
До розділу «Вивчення стану та ефективності виховного процесу в класі»
Об'єктами дослідження за цим напрямом можуть бути обрані:
а) розвиток особистості учнів;
б) формування класного колективу;
в) рівень задоволеності учнів та їхніх батьків життєдіяльністю класу.При цьому доцільно використовувати педагогічне спостереження, бесіди, інтерв'ю, анкетування, тестування, створення педагогічних ситуацій, самооцінювання тощо. В план роботи можна включати різноманітні додатки.Вибір форми плану повинен бути зрозумілим (що робимо, з ким, коли, як).Література:1. Закон України «Про загальну середню освіту».2. Указ Президента України від 20.03.2008 р. № 244 «Про додаткові заходи щодо підвищення якості освіти в Україні».3. Наказ МОН України від 17.12.2007 р. № 1133 «Про затвердження «Основних орієнтирів виховання учнів 1-12 класів загальноосвітніх навчальних закладів України».4. Рекомендації МОН України до планування роботи класного керівника навчального закладу системи загальної середньої освіти від 14.08.08 р. № 1/9-520.
| Основні орієнтири виховання (Програма) |  |  |
| Міністерство освіти і науки УкраїниАкадемія педагогічних наук УкраїниІнститут інноваційних технологій і змісту освіти(затверджено наказом Міністерства освіти і науки України від 17.12.2007 року № 1133)ОСНОВНІ ОРІЄНТИРИ ВИХОВАННЯучнів 1-12 класів загальноосвітніх навчальних закладів України ПрограмаКиїв – 2007Керівник проекту та авторконцептуальних засад – Бех І.Д., директор Інституту проблем виховання АПН України, доктор психологічних наукНаукові консультанти: Байбара Т.М., Журба К.О., Киричок В.А., Оржеховська В.М.Експертна група:Жебровський Б.М. – Перший заступник Міністра освіти і науки України, головаБех І.Д – директор Інституту проблем виховання АПН України, доктор психологічних наук, заступник головиКононенко П.П. – директор Науково-дослідного інституту українознавства МОН України, доктор філологічних наук, заступник головиЧлени експертної групи: Березіна Н.О., Вербицький В.В., Журба К.О., Оржеховська В.М., Панок В.Г., Рудакова З.М., Рудковська Р.А., Сазоненко Г.С., Свирська Т.І., Сікан Н.Б.Авторський колектив проекту:Бабич В.М. (Київ)Виноградова Т. В. (Донецьк)Гавриш Н. П. (Рівне)Глазунова Л.М. (Київ)Драган О.А. (Київ)Зінченко С.В. (Київ)Куриш О.С. (Тернопіль)Садова Е.С.(Дніпропетровськ)Яременко Н.В., (Київська область)Координатори: Демчишин М.С., Павленко Л.І., Ївженко Ю.В. ЗМІСТ І. КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ ОСНОВНИХ ОРІЄНИРІВ ВИХОВАННЯ УЧНІВ 1-12 КЛАСІВ ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ УКРАЇНИ ІІ. ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА ІІІ. ВІКОВІ ОСОБЛИВОСТІ УЧНІВПочаткова школа ІУ. ЗМІСТ ВИХОВНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ 1. ЦІННІСНЕ СТАВЛЕННЯ ДО СЕБЕПочаткова школаВиховні досягненняТематичний зміст виховної діяльності 2. ЦІННІСНЕ СТАВЛЕННЯ ДО СІМ’Ї, РОДИНИ, ЛЮДЕЙПочаткова школаВиховні досягненняТематичний зміст виховної діяльності 3. ЦІННІСНЕ СТАВЛЕННЯ ДО ПРАЦІПочаткова школаВиховні досягненняТематичний зміст виховної діяльності 4. ЦІННІСНЕ СТАВЛЕННЯ ДО ПРИРОДИПочаткова школаВиховні досягненняТематичний зміст виховної діяльності 5. ЦІННІСНЕ СТАВЛЕННЯ ДО МИСТЕЦТВАПочаткова школаТематичний зміст виховної діяльності 6. ЦІННІСНЕ СТАВЛЕННЯ ОСОБИСТОСТІ ДО СУСПІЛЬСТВА І ДЕРЖАВИ Початкова школа Тематичний зміст виховної діяльності У. ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ УМОВ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРОГРАМИ 1. Розвиток нормативно-правової бази 2. Робота з керівними і педагогічними кадрами 3. Наукове забезпечення 4. Програмно-методичне та інформаційне забезпечення 5. Взаємодія органів управління освітою з неурядовими і гро¬мадськими організаціями УІ. ШЛЯХИ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРОГРАМИ Рекомендований перелік питань для самостійного опрацювання в процесі реалізації Програми УІІ. ОРГАНІЗАЦІЯ, КООРДИНАЦІЯ І КОНТРОЛЬ УІІІ. КОНТУРНА КАРТА ВИХОВНОЇ ЕКОЛОГО-НАТУРАЛІСТИЧНОЇ РОБОТИ КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ ОСНОВНИХ ОРІЄНТИРІВ ВИХОВАННЯ УЧНІВ 1-12 КЛАСІВ ЗАГАЛЬНООСВІННІХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ УКРАЇНИ Процес становлення незалежної демократичної України з її прагненням стати повноправним членом європейської спільноти передбачає всебічне утвердження в суспільному та індивідуальному бутті цивілізованих норм життя на основі загальнолюдських цінностей та духовних, моральних і культурних засад життя українського народу. Тому мета сучасного освітнього процесу – не тільки сформувати необхідні компетенції, надати ґрунтовні знання з різних предметів, а й формувати громадянина, патріота; інтелектуально розвинену, духовно і морально зрілу особистість, готову протистояти викликам глобалізації життя.У глобальному світовому суспільстві молодь не повинна втрачати свою індивідуальність, глибоке відчуття єдності з українським народом, повагу до його духовних, моральних і культурних надбань. Незалежно від своєї національності та світогляду, учень має змогу дізнатися про духовне коріння української нації, моральні традиції інших національностей, які складають єдиний народ України. Засвоєння основ знань про традиційні духовні, моральні і культурні цінності, про духовну культуру української та інших національностей, які живуть в нашій державі, сприятиме взаємному порозумінню, консолідації українського народу, вихованню поваги до кожного, а також тих, хто має відмінні погляди.Філософія і методологія освіти виконують важливу роль у справі формування свідомості молодого покоління. Та для різнобічного і гармонійного розвитку зростаючої особистості треба, щоб освітній процес будувався не тільки на науковому осмисленні дійсності, а й на духовних, моральних і культурних цінностях українського народу і всього людства.Духовно-моральний стан суспільстваОсновою сучасного виховного процесу є людина як найвища цінність. Головною тенденцією виховання стає формування системи ціннісного ставлення особистості до соціального і природного довкілля та самої себе. Набирає сили тенденція гармонійного поєднання інтересів учасників виховного процесу: вихованця, котрий прагне до вільного саморозвитку і збереження своєї індивідуальності; суспільства, зусилля якого спрямовуються на моральний саморозвиток особистості; держави, зацікавленої у тому, щоб діти зростали громадянами -патріотами, здатними забезпечити країні гідне місце у цивілізованому світі.Сучасному вихованню має бути повною мірою властива випереджувальна роль у демократичному процесі державотворення, воно має стати засобом відродження національної культури, зупинення соціальної деградації, стимулом пробудження високих моральних якостей - совісті, патріотизму, людяності, почуття громадянської і власної гідності, творчої ініціативи тощо; засобом самоорганізації, особистісної відповідальності дітей та молоді; запорукою громадянського миру і злагоди в суспільстві.Нині значно розвинулись громадянські цінності виховання, освітні заклади стали відкритими для батьків, громадських організацій. Розширюється кількість суб'єктів виховного впливу, узгоджуються їхні дії. Успішно здійснюються всеукраїнські заходи й акції з активізації моральної позиції дітей та учнівської молоді.Стан духовної культури і моралі суспільства як у світі, так і в Україні, викликає занепокоєння. Корозія усталених духовних цінностей є наслідком прагматизації життя, пропаганди насилля, нехтування правових, моральних, соціальних норм і за своїми масштабами становить глобальну соціальну проблему.Відсутність у частини молоді навичок конструктивного спілкування, загальних принципів розуміння сутності найпростіших соціальних процесів і явищ призводить до конфліктів, стресових ситуацій, неадекватної соціальної поведінки. Як наслідок – «втеча молоді від реальної дійсності» в алкоголізм, наркоманію, віртуальне комп'ютерне середовище.Духовні чесноти українського народу втрачають свою дієвість. Упродовж останнього десятиріччя зруйновано традиційні для українців цінності, які гармонізують відносини людини з суспільством. Для досягнення матеріального життєвого успіху як головної мети пропагуються аморальні засоби. Це спричиняє загальну кризу моральності.Сучасна психолого-педагогічна наука вважає джерелом мотивації вчинків людини, її поведінки систему та ієрархію внутрішніх цінностей. У психічно здорової людини ця система має три рівні: на нижчому рівні - особисті та матеріальні цінності (власні потреби, задоволення); на середньому - культурні цінності (мистецтво, наука, загальнонародні надбання, правопорядок); на вищому - духовні цінності (ідеали, ціннісні настанови, обов'язок перед суспільством).Соціальні умови, що продукують меркантильність і цинізм, призводять до деформації системи цінностей у доволі значної кількості громадян України. Знецінюється одвічне: любов, сім'я, культурні цінності; гіпертрофується матеріальне та культивуються особисті потреби і задоволення. Зниження рівня суспільної та особистої моралі, сприйняття молоддю гедоністичних настанов, раннє статеве життя ведуть до формування особистості, котра не здатна створити міцну сім'ю, народити і виховати дітей. Як наслідок - поглиблюється демографічна криза.Складні проблеми постали перед інститутом сучасної сім'ї. Діти, які виростають у неблагополучних сім'ях, недостатньо соціально зрілі, агресивні, а тому адекватно не сприймаються однолітками, що утруднює їхній особистісний розвиток.Мета та принципи вихованняМетою виховання є формування морально-духовної життєво компетентної особистості, яка успішно самореалізується в соціумі як громадянин, сім'янин, професіонал. Виховна мета є спільною для всіх ланок системи виховання та є критерієм ефективності виховного процесу.У процесі привласнення особистістю вироблених людством морально-духовних цінностей коригується її потребнісна, когнітивна та діяльнісна сфери. Загальній меті виховання підпорядковується спеціально спроектована система супідрядних, поетапно конкретизованих цілей за напрямами виховання, сконцентрованих на вихованні цінностей природи, культури, соціальних цінностей та цінностей "Я". Послідовне досягнення цих цілей дедалі більше наближає вихователя до мети як ідеального образу вихованої особистості.Основні принципи вихованняПринцип національної спрямованості. Передбачає формування національної самосвідомості, виховання любові до рідного краю, свого народу, шанобливе ставлення до його культури; повагу, толерантне ставлення до культури всіх національностей, які проживають в Україні.Принцип культуровідповідності. Вихованець і педагог спільними зусиллями перетворюють зміст історичного морально-етичного досвіду людства на систему відкритих проблем. Така проблематизація моральної культури слугує джерелом особистісного розвитку дитини, умовою засвоєння нею загальнокультурних надбань, а саме виховання здійснюється як культурологічний процес, формування базису культури особистості.Принцип цілісності. Виховання організується як системний педагогічний процес; спрямовується на гармонійний та всебічний розвиток особистості, формування в неї цілісної картини світу. Передбачає наступність в реалізації напрямів та етапів виховної роботи на різних освітніх рівнях: охоплює всі сфери життєдіяльності дітей та учнівської молоді; здійснюється різними соціальними інститутами, а також у навчальній та позанавчальній діяльності.Акмеологічний принцип. Вихователь будує виховний процес так, щоб вихованець засвоїв найвищі морально-духовні цінності; створює умови для оптимальної самореалізації підростаючої особистості, розвитку її індивідуальних можливостей і здібностей. Напрями виховної роботи втілюються у відповідних результатах - міцно й органічно засвоєних загальнолюдських і національних цінностях, стратегії життя, яка передбачає постійний рух до здійснення нових, соціально значущих задумів; формуванняумінь долати труднощі, прогнозувати наслідки своїх учинків; здатності свідомо приймати рішення.Принцип суб'єкт-суб'єктної взаємодії. Учасники виховного процесу є рівноправними партнерами у процесі спілкування, ставляться уважно до поглядів один одного, визнають право на відмінність, узгоджують свої позиції. Вихователь уникає жорстких приписів, не ставиться до вихованця як до пасивного об'єкта своїх впливів; зважає на його психічний стан, життєвий досвід, систему звичок і цінностей; виявляє емпатію, вдається до конструктивних та продуктивних виховних дій; схильний до творчості та педагогічної рефлексії.Принцип адекватності виховання до психологічних умов розвитку особистості. Вихователь зосереджує свою увагу на дитині, бере до уваги її вікові та індивідуальні особливості, не форсує її розвитку, задовольняє фундаментальні потреби дитини (у розумінні, визнанні, сприйнятті, широкому ставленні до неї); виробляє індивідуальну програму її розвитку; стимулює розвиток в особистості свідомого ставлення до своєї поведінки, діяльності, життєвого вибору. Принцип особистісної орієнтації. Означає, що загальні закони психічного розвитку проявляються у кожної дитини своєрідно і неповторно, Педагог культивує у зростаючої особистості почуття самоцінності, впевненості у собі, визнає її право на вільний розвиток та реалізацію своїх здібностей; не обмежує її в правах почуватися індивідуальністю; виробляє оптимістичну стратегію розвитку кожного вихованця; спрямовує зусилля на розвиток світогляду, самосвідомості, культури потреб, емоційної сприйнятливості. ГЕНДЕРНА РIВНIСТЬ В УКРАЇНI Гендерний урок Мета: дізнатися про гендерні ролі і стереотипи; про поняття гендерної рівності, надати молоді інформацію з гендерних питань, сформувати в учнів елементарні навички гендерної культури. Хід уроку Початок уроку. 1. Організаціні моменти. 2. Повідомлення мети та теми уроку. Учитель:Сьогодні ми ознайомимося з проблемою гендерної освіти в суспільстві, з»ясуємо, як вона вирішується на державному рівні, які заходи передбачає уряд України з метою розв»язання цих питань. Брак гендерної культури в нашому суспільстві свідчить про недостатню поінформованість, відсутність гендерної освіти, і, як наслідок, порушення гендерного балансу в сім»ях , у професійній сфері, в політиці я переконана, що вибрана тема є своєчасною, серйозною та необхідною. Основна частина уроку Поняття гендерної рівності: Гендер — відмінності в поведінці жінок і чоловіків, взаємовідносини між ними як громадянами та членами суспільства. Гендерна рівність — рівний правовий статус жінок і чоловіків та рівні можливості для його реалізації, надання особам обох статей можливості брати рівну участь у всіх сферах життєдіяльності суспільства. Робота з документами Законодавче закріплення гендерної рівності: Ø Загальна декларація прав людини — 10 грудня 1948 р.: «…Кожній людині надаються рівні права і всі свободи незалежно від статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії…»; Ø Конвенція ООН щодо ліквідації всіх форм дискримінації жінок 1979р; Ø Конституція України(ст..3,21,24,51); Ø Декларація про загальні засади державної політики України щодо сім»ї та жінок; Ø Конвенція державної сімейної політики в україні; Ø Закон України « Про забезпечення рівних прав і рівних можливостей жінок і чоловіків» Учитель: Ролі, що демонструють ґендерну нерівність. Нерівні права і можливості чоловіків і жінок. Адже сьогодні суспільство намагається позбутися застарілих стереотипів, щодо соціальної поведінки жінок і чоловіків. Не зрозуміло? Давайте спробуємо з'ясувати стереотипи за допомогою гри Отже, факти! Швейцарські вчені провели експеримент. В одному з великих супермаркетів вони встановили дзеркало, в яке було вмонтовано приховану відеокамеру. Камера зафіксувала, що протягом дня уважно роздивилися себе у дзеркалі 428 жінок і... 735 чоловіків! Учитель: І взагалі, є жінки, які набагато вправніше, ніж чоловіки, керують автомобілем. Давайте прямо зараз спробуємо в цьому переконатися.
Факти про професії 1. Відомо, що шеф-кухарями ресторанів найчастіше працюють чоловіки, а в сім'ї готує, як правило жінка Етап рефлексії «Відкритий мікрофон» 1. Що ви дізналися про гендерну рівність? 2. Чи потрібна в суспільстві гендерна освіта? 3.Чи можете навести приклади з власного життя де є дискримінація? 4. Які б ви запропонували заходи, щоб поширити знання про гендер? Підсумки уроку Учитель: Автор: Підготувала: практичний психолог Великодорізької ЗОШ 1-2 ст Баришполець Ю.І. |